/Files/images/daughter_gift.jpg

Десять батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю: вона особистість.

2. Любіть дитину такою, яка вона є, навіть якщо вона не в усьому досягаєуспіху.

3. Не очікуйте, що ваша дитина виросте такою, якою хочете ви. Допоможіть їй стати собою.

4.Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти свою дитину. Зробіть так, щоб ваша дитина ділилась з вами своїми проблемами. Ви – не суддя, який має право судити, ви – не приклад для наслі­дування. Ви – найрідніша людина, яка може втішити і у 5, і у 25 ро­ків.

5. Не переймайтесь, якщо чогось не можете зробити для своєї дитини. Гірше, якщо можете, але не робите.

6. Постарайтесь хоч інколи дивитись на світ очима вашої дитини.

7. Частіше розмовляйте з вашою дитиною, відповідайте на всі її питання.

8. Не лайте, а тим більше не ображайте дитину, особливо в присутностісторонніх.

9.Частіше хваліть, захоплюйтесь вашою дитиною, радійте її успіхам.

10. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить, давши життя вашим онукам.

Пам’ятка

Якщо:

• дитину постійно крити­кують, вона вчиться ненави­діти;

• дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;

• дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедли­вою;

• дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• дитина живе у ворож­нечі, вона вчиться бути агре­сивною;

• дитина живе в розумінні й дружелюбності, вона вчить­ся знаходити любов у світі.

Почуйте серцем голос Вашої дитини

  • Окрім їжі, дайте мені сердечне тепло, безпечний спокій і вашу любов.
  • Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.
  • Дозвольте у міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, бігати, лазити, скакати.
  • Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую «забагато, задовго, зачасто».
  • Дозвольте мені ставити запитання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати досліджувати.
  • Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.
  • Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.
  • Говоріть до мене серцем, очима, усмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.
  • Нехай довкола мене живуть хороші, ніжні і лагідні люди
  • Нехай тут царює мир — передумова мого розвитку.
  • У вашій хаті дайте мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.
  • Навчіть мене розуміти і відчувати красу і тішитися—радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшої дурнички.
  • Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.
  • Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тіль­ки дитиною і учнем.
  • Надайте і мені частину відповідальності, вимі­ряну до моїх сил і моїх можливостей.
  • Навчіть мене брати участь у забаві, занятті та праці.
  • Коли попросите мене зробити те або інше, ска­жіть також «як» і «чому».
  • Зробіть усе, щоб я відчувала свою значущість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої ро­дини та школі.
  • Будьте до мене доброзичливі й лояльні, щоб я навчалася віддячувати іншим людям тим самим.
  • Покажіть на власному прикладі, як дотримува­тися обіцянки, слова.
  • Не сприймайте мене як немовля, коли я росту і хочу бути великою.
  • Нехай ніколи не буду боятися втратити вашу любов.
  • Не нав'язуйте мені ваших переляків і острахів.
  • Допоможіть мені поступово перемагати біль і марні забаганки.
  • Навчіть мене врівноваженості, коли ви на мене гніваєтеся, та не боятися гніву, коли він справедли­вий і виправданий.

Як оцінювати шкільні «успіхи» своїх дітей

У стосунках зі своїми дітьми батькам необхідно зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно подолати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але й треба вказувати на помилки, недоліки, неточності. Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1. Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два… десять… Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину , співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздаратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо від дитини негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її вона вчиться, але стає зубрилкою й ненавидить учіння, школу, а може й … вас.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вони вас засмучують… та й годі.

Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше. Порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказування.

Правило 7 (головне). Хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 (найважче). Оцінка має порівнювати сьогоднішні її успіхи з учорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9. Не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити.

Правило 10. Визначте у мірі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себеі і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, еі відчуття повної невдачі.

Правило 11. Ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, й вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, яку складно досягти.

Правило 12. Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити успіхи в навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати,бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Вміння себе оцінювати – необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Смартфони: розвиток технологій заставив дітей забути про ручки та олівці

дитина пише

Сучасні діти все частіше відчувають проблеми із тим, щоб правильно тримати ручки або олівці через надмірне використання технічних засобів. Сталося це через те, що із-за частого використання сенсорних екранів, необхідні м'язи пальців просто не розвиваються. Про це пише видання The Guardian.

Проблема полягає в тому, що характер ігор маленьких дітей дуже змінився.

Батьки, замість того щоб займатися дітьми, гратися з ними в такі ігри, що розвивають мускулатуру (різноманітні конструктори, саморобки із паперу, пластиліну), дають дітям планшет або мобільний телефон. «Діти приходять в школу зовсім не з такими ж показниками спритності і сили рук, як десять років тому», - каже Саллі Пейн, педіатр фонду «Серце Англії» Національної служби охорони здоров'я Великобританії.

Для того, щоб правильно взяти олівець і рухати їм, дитині необхідно добре управляти невеликими м'язами пальців. Але у дітей зараз нема можливості розвинути ці навички.

«Одна з проблем полягає в тому, що навичка писати від руки у кожної дитини розвиваються індивідуально, - пояснює Мелісса Прутня, віце-президент Національної асоціації рукописного письма - може бути багато причин в затримці розвитку навичок письма, але імовірно, розвиток технологій – одна із найголовніших ».

В цілому фахівці відзначають, що незважаючи на безліч позитивних аспектів впливу технологій на життя, обумовлений різними гаджетами сидячий спосіб життя, через який людина менше займається фізичною працею, викликає сильне побоювання.

Також варто не забувати, що згідно останніх досліджень професора Джина Тенге, що викладає в Університеті штату Каліфорнія в Сан-Дієго, тобто є досить знаним науковцем, смартфони вганяють підлітків в тугу, роблять нудними і апатичними домосідами егоїстами. Та що тут говорити – навіть дорослі часто впадають у депресію із-за невеликої кількості лайків у фейсбуку або поганому коментарю.

Кiлькiсть переглядiв: 101

Коментарi