У стосунках зі своїми дітьми батькам необхідно зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно подолати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але й треба вказувати на помилки, недоліки, неточності. Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1. Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два… десять… Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину , співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздаратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо від дитини негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її вона вчиться, але стає зубрилкою й ненавидить учіння, школу, а може й … вас.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вони вас засмучують… та й годі.

Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше. Порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказування.

Правило 7 (головне). Хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 (найважче). Оцінка має порівнювати сьогоднішні її успіхи з учорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.

Правило 9. Не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити.

Правило 10. Визначте у мірі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себеі і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, еі відчуття повної невдачі.

Правило 11. Ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, й вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, яку складно досягти.

Правило 12. Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити успіхи в навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати,бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Вміння себе оцінювати – необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Смартфони: розвиток технологій заставив дітей забути про ручки та олівці

Сучасні діти все частіше відчувають проблеми із тим, щоб правильно тримати ручки або олівці через надмірне використання технічних засобів. Сталося це через те, що із-за частого використання сенсорних екранів, необхідні м'язи пальців просто не розвиваються. Про це пише видання The Guardian.

Проблема полягає в тому, що характер ігор маленьких дітей дуже змінився.

Батьки, замість того щоб займатися дітьми, гратися з ними в такі ігри, що розвивають мускулатуру (різноманітні конструктори, саморобки із паперу, пластиліну), дають дітям планшет або мобільний телефон. «Діти приходять в школу зовсім не з такими ж показниками спритності і сили рук, як десять років тому», - каже Саллі Пейн, педіатр фонду «Серце Англії» Національної служби охорони здоров'я Великобританії.

Для того, щоб правильно взяти олівець і рухати їм, дитині необхідно добре управляти невеликими м'язами пальців. Але у дітей зараз нема можливості розвинути ці навички.

«Одна з проблем полягає в тому, що навичка писати від руки у кожної дитини розвиваються індивідуально, - пояснює Мелісса Прутня, віце-президент Національної асоціації рукописного письма - може бути багато причин в затримці розвитку навичок письма, але імовірно, розвиток технологій – одна із найголовніших ».

В цілому фахівці відзначають, що незважаючи на безліч позитивних аспектів впливу технологій на життя, обумовлений різними гаджетами сидячий спосіб життя, через який людина менше займається фізичною працею, викликає сильне побоювання.

Також варто не забувати, що згідно останніх досліджень професора Джина Тенге, що викладає в Університеті штату Каліфорнія в Сан-Дієго, тобто є досить знаним науковцем, смартфони вганяють підлітків в тугу, роблять нудними і апатичними домосідами егоїстами. Та що тут говорити – навіть дорослі часто впадають у депресію із-за невеликої кількості лайків у фейсбуку або поганому коментарю.